Дві тисячі років,

Як минув неспокій,

Бо прийшов на світ Спаситель,

Людей Визволитель.

Дав свою науку,

Божії перлини,

Щоби жити згідно з ними

Щодень, що – хвилини.

І створив єдину,

Церковцю святиню,

Що на Скелі непорушно

Стоїть і по нині.

В ній Себе Самого

Жертвує в поживу,

Щоби душі вздоровляти

На вічність щасливу.

Тож радіймо нині,

Христа прославляймо

І Божій ,Святій Родині

Славу й честь воздаймо.

З радістю  у серці

Подяку складімо,

Трьом Особам в Святій        Тройці

Низько поклонімось.