О, Боже мій милий,
До Тебе приходимо нині
І наші прохання,
Приносимо у молитвах:
Спаси Україну,
Терпенний народ наш,
Від ворога, що
Зазіхає на нас.
Ти бачиш всі зміни,
Що діються в нашім народі,
Як люди поспішно ідуть
В світове і гріхи,
Спаси Україну,
Великий народ наш,
З байдужості сну
Розбуди.
Вже Церква відкрита,
Ніхто не боронить молитись
Й Ісус в Святих Тайнах,
Чекає й чекає на нас,
Та більшість до Церкви
Іде, як в музей подивитись,
А не в покаянні,
Не в скрусі сердець.
В пошані – гординя –
Апогей гріхолюбства,
Що вперто руйнує
І душу, й сім’ю,
Спаси Україну,
Дай людям прозріння
Бо недобачають,
З ким йдуть по життю.
Дітей, що в утробі,
Нещадно вбивають,
Якби викидають,
«За борт» – в смітники,
І тавро убивства
На рід накладають –
Великі, тяжкі –
Смертельні гріхи.
Широка дорога
Об’єднує масу народу,
Однак, призабули,
Куди ця дорога веде,
Хочу пригадати,-
Що в пекло, на вічну погибель,
Благаю, хай нею
Ніхто не іде.
Вертаймось, вертаймось,
До Бога, до Господа Бога
Стежина до Нього –
В трояндах, пряма, запашна,
Оце – та вузька і терниста
Надійна дорога, що веде
До Світла, у вічне життя.